Вступ. У статті досліджується роль правоохоронних органів у системі перехідного правосуддя з особливою увагою до міжнародної практики та її значення для післяконфліктного відновлення України. Після збройних конфліктів, змін політичного режиму або періодів системного насильства суспільства стикаються з подвійним викликом: забезпеченням справедливості за минулі порушення прав людини та відновленням довіри до державних інституцій. Як демонструє міжнародний досвід, правоохоронні органи відіграють у цьому процесі ключову, хоча й неоднозначну роль — вони не лише розслідують і переслідують злочини, а й сприяють встановленню правди, захисту потерпілих та інституційним реформам.
Метою статті є визначення ефективної моделі участі правоохоронних органів у перехідному правосудді, яка б забезпечувала баланс між їхніми каральними, захисними та примирливими функціями відповідно до міжнародних правових стандартів і суспільних очікувань. Автор доводить, що інтеграція апробованих на міжнародному рівні практик може підсилити легітимність системи правосуддя України та сприяти тривалому примиренню.
Методи. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні догматичного, компаративного та міждисциплінарного підходів. Аналіз охоплює міжнародні та національні правові акти, порівняльні кейси (Південно-Африканська Республіка, Колумбія, Руанда, колишня Югославія), а також українське правове та інституційне середовище. Додатково залучаються політичні та соціологічні аспекти щодо функціонування правоохоронних органів у післяконфліктних умовах.
Результати та висновки. Результати свідчать, що для ефективного функціонування у сфері перехідного правосуддя правоохоронні органи мають зазнати як структурних, так і культурних трансформацій. Їхня діяльність виходить за межі класичного кримінального переслідування і охоплює захист прав потерпілих, зміцнення суспільної довіри та запобігання повторенню масових порушень. Попри такі виклики як політичне втручання, брак експертизи, обмежені ресурси та інституційна недовіра – цілеспрямовані реформи, міжнародна співпраця і орієнтація на потреби потерпілих здатні істотно підвищити ефективність правоохоронних структур.
У статті зроблено висновок, що для України побудова системи перехідного правосуддя, заснованої на відповідальності, професіоналізмі та дотриманні прав людини у сфері діяльності правоохоронних органів, є критично важливою. Така система забезпечить не лише юридичну відповідальність і відновлення інституційної легітимності, а й може стати орієнтиром для інших держав, які стикаються зі спадщиною масового насильства.
Ключові слова: перехідне правосуддя, правоохоронні органи, Україна, післяконфліктна відповідальність, міжнародне кримінальне право, інституційна реформа, захист потерпілих.
Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.